Записки з підпілля, Федір Достоєвський
- Час доставки: 7-10 днів
- Стан товару: новий
- Доступна кількість: 8
Заказывая «Записки из подполья, Федор Достоевский.» данный товар из каталога «Репортаж, документальная литература», вы можете получить дополнительную скидку 4%, если произведете 100% предоплату. Размер скидки вы можете увидеть сразу при оформлении заказа на сайте. Внимание!!! Скидка распространяется только при заказе через сайт.
Записки з підпілля
- Назва: Записки з підпілля
- Автор: Федір Достоєвський
- Переклад: Маріан Леон Калиновський
- Видавнича серія: Федір Достоєвський - Вибрані твори
- Видання: Vis-a-Vis Етюд
- Рік видання: 2026
- Дата видання: 2026-04-10
- Обкладинка: тверда
- Кількість сторінок: 240
- ISBN: 9788379985272
Федора Достоєвського (1821-81) багато хто вважає найбільшим російським письменником. Він, безсумнівно, був провідним представником (поряд з Толстим і Тургенєвим) російського реалізму, великим песимістом, людиною, засудженою царизмом на каторгу, а потім противником соціалістичних ідей. Його найважливіші твори: «Злочин і кара», «Брати Карамазови», «Нечисті». Написані в 1864 році «Записки з підпілля» справедливо вважаються попередниками цих найвідоміших романів, новаторськими у своєму екзистенціалістичному тоні, і багато хто вважає їх одним із найбільших досягнень письменника. Проблема свободи волі, проблема революції, яку головний герой вважає дурницею, полемізуючи тут із ліберальною російською інтелігенцією; проблема зла в людині.
Ця сповідь літньої російської інтелігенції, яка самоізолювалася від суспільства, дає правдиву картину «чорної душі». Відчуження, але разом із самозвеличенням, невміння налагоджувати стосунки, презирство до оточуючих (стосунки головного героя з повією Лізою, єдиною, яку він міг любити, але, звичайно, він відкидає таку можливість), відчуття несправедливості та бажання помститися у світі, який його ігнорує (превью теорії ressentiment). Як пише у передмові Надія Міхновець, Підпільник має на увазі новаторство власних думок, бачить себе проповідником багатьох нових ідей, «новим Наполеоном». «Усі плачуть і цілують мене (без цих реакцій вони були б жахливими ідолами), а я — босий і голодний — поспішаю поширювати нові ідеї і перемогти відсталих під Аустерліцем. Мріючи, герой зайнятий пошуком атрибутів свого величного статусу: на відміну від історичної постаті Наполеона, він бачить себе «босим і голодним», людиною, яка не зважає на все. І він створює свій майже божественний образ: "Я раптово з'явлюся на білому коні і в лавровому вінку", як ми пам'ятаємо з давньогрецьких міфів великий і, хто знає, можливо, найтемніший роман Достоєвського.