Євтіфрон. Захист Сократа. Критон, Платон, vis-a-vis Етюд

• Назва: Євтіфрон. Захист Сократа. Критон
• Назва: Евтіфрон, Захист Сократа, Критон
• Автор: Платон
• Видавнича серія: Меандрія культури
• Переклад: Владислав Вітвіцький
• Видавництво: Vis-a-Vis Етюд
ширина: 12,5
• Висота виробу: 19,5
• Висота виробу: 29,3
• ISBN: 9788379982363
• Стан: новий
• Номер видання: 1

«Захист Сократа» Платона (у класичному перекладі з післямовою, поясненнями та ілюстраціями Владислава Вітвіцького) належить до ранніх діалогів і, на відміну від інших, є в основному монологом Сократа, який викладає зміст трьох його промов, виголошених під час процесу. Звинувачення, висунуте трьома особами, стверджувало, що злочин скоїв Сократ, боги, яких держава визнає, не визнаючи та вводячи інших нових духів; він також чинить злочин, розбещуючи молодь. Сократ повністю відкидає ці звинувачення, пояснюючи спочатку причини, чому проти нього виступають афінські співгромадяни, потім звинувачення в розбещеності молодих людей і звинувачення в безбожництві. Він стверджує, що навіть якби суд відпустив його за умови, що він припинить далі філософствувати, він би не полишив своєї діяльності. Він каже: я люблю вас, громадяни, всім серцем, але я більше слухатиму Бога, ніж вас, і поки маю дихання, поки маю силу, я не перестану філософствувати та стимулювати вас і вказувати дорогу кожному, кого зустріну. (...) Так Бог велить, ти добре пам’ятаєш, і мені здається, що ти не маєш у своїй країні нічого дорожчого, як моє божественне служіння. Бо я не роблю нічого іншого, як ходити навколо і переконувати молодих і старих серед вас не турбуватися ні про тіло, ні про гроші понад усе, ні навіть про душу, щоб вона була якомога кращою; і я кажу їм, що хоробрість виростає не з грошей, а з хоробрості, грошей і всіх інших людських, приватних і громадських благ. У «Захисті Сократа» Платон (427 р. до н. е.-347 р. до н. е.) — учень Сократа, чию смерть він вважав неймовірним злочином Афінської республіки — не вирішує жодних фундаментальних питань у сфері онтології чи епістемології, але це залишається одним із його найважливіших діалогів, суворо етичним діалогом. Сократа засуджують до страти, але він не кається і не змінює своєї поведінки/поглядів, хоча це дозволить йому уникнути смерті. Важливішими є правда і справедливість, а також необхідність зберігати гідність у кожній ситуації. Евтіфрон, що передує «Захисту», і наступний діалог «Крітон» не тільки завершують справу Сократа, ілюструють псевдомораль, показують псевдоблагочестя афінян, звинувачують правову систему, але особливо в Критоні вони показують Сократа як людину з плоті та крові.