Карл Керній Елевсин. Архетипний образ матері та дочки

Серед стародавніх містерійних релігій особливе місце посідав культ Деметри і Персефони, Матері і Дочки, який виявлявся в щорічних містеріях в аттичному місті Елевсіні. Посвячені, які пережили блаженне видіння, мали відчути щастя як на цьому світі, так і на тому світі. За словами Цицерона, Елевсіс відкрив, як жити в радості і померти з надією. Елевсинські містерії проіснували майже дві тисячі років — їх кінець настав лише у візантійські часи, з поширенням християнства. Про них чув кожен, хто володів грецькою мовою, хоча суть обрядів ретельно охоронялася від нечисті. Чому Елевсін був таким важливим для духовних потреб греків? Відповідь можна знайти лише в спробах визначити не лише природу, обставини та компоненти Елевсинського видіння, але, перш за все, ким або чим були Деметра та Коре та який зміст справжньої таємниці з містерій – Елевсинського арретону. Кереньї аналізує культ двох богинь, починаючи від тлумачення міфу про викрадення Персефони та оплакування її матері Деметри, через застосування теорії архетипів (богині як архетип Матері та Доньки), до роздумів над змістом таємничих обрядів, щоб показати, що в певному, найбільш універсальному сенсі, таємне значення елевсинських культ зберігся до наших часів і доступний для нас.

Ця книга точно не збігається з жодною з попередніх праць, які я опублікував на ту саму тему. Том Eleusis: de heiligste mysteriën van Griekenland, виданий голландською мовою в кишеньковій серії, мав бути, зрозуміло, меншим. З подібних причин я обмежив обсяг німецькомовного видання Die Mysterien von Eleusis. Але я включив не тільки спробу реконструкції. На жаль, вона вже була надрукована, коли вийшла книга Г.Е. Милонаса Елевсіна та Елевсінські містерії. Ця публікація вперше дала можливість повністю ознайомитися з результатами розкопок та обговорити їх інтерпретацію археологами. Це призвело до необхідності розширення моєї книги. Наступна відмінність виникла через моє переконання, що елевсинські божества слід класифікувати як «архетипні образи». Ця точка зору особливо не підкреслювалася ні в голландському, ні в німецькому виданнях, але я висловив її в своєму попередньому есе про Божественну дівчину. Я розвиваю це в цій праці, яка обговорює проблему таємниць більш повно, не лише в аспекті грецького життя (що було центральною темою німецької версії), а й людської природи.