Хіросіма - Джон Герсі

Сонячний день, 6 серпня 1945 року. П'ятнадцять хвилин восьма ранку. Міс Сасакі з відділу кадрів повертає голову до колеги. Місіс Накамура, вдова кравця, стоїть біля кухонного вікна. Теруфумі Сасакі, хірург лікарні Червоного Хреста, йде коридором, тримаючи в руці зразок крові. І тоді сліпучий спалах вражає їхнє місто. Звук вибуху лунає через дивовижну кількість секунд. Так починається атомна ера. Коли закінчилася Друга світова війна, ніхто не зрозумів, що насправді сталося в Хіросімі та Нагасакі. Молодий репортер Джон Герсі вирішив знайти тих, хто вижив. Його доповідь була опублікована 31 серпня 1946 року в унікальному номері New Yorker - усі інші статті, колонки та колонки були видалені з номера, а обкладинка не повідомляла про історію апокаліпсису. Херсі надзвичайно економно і зворушливо, година за годиною показує реальність людей, які опинилися в самому серці атомного пекла. Текст вважався найважливішим репортажем 20 століття. У цій книзі немає нічого про те, чи було рішення президента Трумена кращим чи гіршим, ніж рішення про звичайне вторгнення до Японії. У ньому немає публіцистики, яку люблять багато журналістів, які бояться, що їх сприймуть лише як реконструкторів подій. Сила Хіросіми полягає не в даних і думках, а в досвіді та сцені. Маріуш Щигель, фрагмент книги «Факти повинні танцювати» «Я вважаю, що містер Херсі намалював правдиву картину жахливих наслідків застосування неймовірної руйнівної сили атомної бомби для сучасного суспільства», — написав Альберт Ейнштейн 6 вересня 1946 року в листі до членів Надзвичайного комітету вчених-атомників. Доповідь Герсі була, на думку Ейнштейна, новаторською. Її автор детально описав наслідки скидання американськими військовими атомної бомби, над створенням якої три роки працювали сотні вчених у рамках Манхеттенського проекту. Потужність нових технологій була використана для руйнування апокаліптичних масштабів. Таким чином, увесь світ безповоротно увійшов у глибину атомної ери. Провівши понад п’ятдесят інтерв’ю в зруйнованій Хіросімі з людьми, які стали свідками вибуху бомби, журналіст Герсі переконався, що він повинен зробити їхні свідчення центром своєї історії. Він хотів писати про людську трагедію, а не про зруйновані будівлі. Сьогодні Хіросіма залишається беззаперечною класикою. У 1999 році його було оголошено найважливішим американським журналістським текстом 20 століття. Michał Choiński, фрагмент передмови