Епос про Гільгамеша, поема про шумерського царя Ланге Антонія

Автор: невідомий

Переклад: Антоні Ланге

Назва: Епос про Гільгамеша

Палітурка: м'яка обкладинка

Формат: 14,50 x 20,50

Кількість сторінок: 62

Поема містить, серед іншого, опис потопу. Поема була написана близько 2000 року до нашої ери. Найбільш повний його варіант зберігся в Ніневії в бібліотеці ассирійського царя Ашшурбаніпала, який жив у VII столітті до нашої ери, знайденої в 1853 році в аккадському варіанті. Гільгамеш був історичним царем Урука. У відомому шумерському списку царів Гільгамеш значиться як п’ятий цар Першої династії Урука, який, найімовірніше, правив з 2700 по 2660 рік до нашої ери. (...) Гільгамеш був молодим, красивим і неймовірно сильним сином богині Нінсун і напівбога Лугульбанди. Він тиранічно правив в Уруку, одному з шумерських міст. Він змушував молодих людей зводити стіни навколо міста, отримував велике задоволення від дотримання закону, що дозволяв правителю провести першу ніч із дружиною підданого (див.: ius primae noctis) тощо. Мешканці міста скаржилися богу Ану, який наказав богині-матері Аруру створити суперника для Гільгамеша, щоб тиран, поглинений боротьбою з ним, залишив жителів Урука в спокої. Аруру створив із глини й «кинув у степ» волохатого велетня Енкіду, схожого на дику тварину. Енкіду жив у степу разом із тваринами, які там жили. Про його існування дізнався мисливець, працю якого руйнував Енкіду, звільнивши спійманих тварин і знищивши розставлені ним пастки. Мисливець пішов до Гільгамеша по допомогу. Він відправив у степ повію Шамчат із завданням спокусити та «цивілізувати» Енкіду. Куртизанка зробила все можливе і привезла закоханого в неї Енкіду в Урук. Там волохатий велетень навчився купатися, ароматизуватися, одягатися та бенкетувати. Одного разу, коли він дізнався, що Гільгамеш знову хоче провести ніч зі своїми молодятами, він перегородив шлях правителю Урука. Відбувся тривалий безрезультатний рукопашний бій, після якого двоє силачів подружилися. Незабаром після цього жадібний слави Гільгамеш переконав Енкіду відправитися в подорож до кедрового лісу, населеного велетнем Хумбабою, «з рота якого палахкотіло полум'я, а дихання несе смерть». Помолившись богам, два могутні мужі жваво вирушили в ліс і за три дні подолали шлях, на який звичайним людям знадобилося шість тижнів. Ввівши в оману пильність велетня, вони увійшли в ліс, де Гільгамеш почав рубати дерева. Раптом з'явився розлючений Хумбаба, який, напевно, убив би обох сміливців, якби бог Шамаш не прийшов їм на допомогу і не знешкодив чудовисько за допомогою семи вітрів. Гільгамеш і Енкіду добили переможеного мечем, відрубали йому голову і віднесли в Урук. Після цього зухвалого подвигу богиня Іштар закохалася в Гільгамеша, але правитель Урука відкинув її кохання, нагадавши їй про нещастя, яке вона завдала своїм численним попереднім коханцям. Ображена богиня благала бога Ану послати в Урук небесного бика, щоб він знищив місто і Гільгамеша. Небесний бик Алу знищив армію уруків, але Енкіду перегородив йому шлях. Він узяв бика за роги, а Гільгамеш проткнув його мечем, вийняв його серце і запропонував Шамашу. Він також відрізав член бика і кинув його в обличчя Іштар. Розгнівані боги вирішили вбити одного зі своїх друзів і наслали на Енкіду важку хворобу. Правитель Урука вперше прийшов до підніжжя гори Машу з воротами, через які сонце щодня входило в підземелля. Люди-скорпіони, що охороняли ворота, дозволили знаменитому герою увійти і побачити чудовий сад, в якому росли дерева з дорогоцінних каменів. Тоді Гільгамеш зустрів хама, який жив біля моря